Війна в
Афганістані – трагедія і звитяга
Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати…
Це не лише незагоєна рана,
біль її учасників, це – застереження на майбутнє.
Історична довідка
Війна в Афганістані почалася
1979 року і тривала до 1989 року.
Політична обстановка напередодні
війни
Афганістан завжди був однією
з найбідніших країн світу. Це було зумовлено насамперед географічним
розташуванням країни, рельєфом місцевості (80% території — гори та безводні
пустелі), а також особливостями релігійної свідомості афганських племен.
Афганці здавна сповідують
іслам ханіфістського напрямку, особливістю якого є аскетизм і консерватизм
повсякденного життя. Традиційно панівною елітою в афганському суспільстві були
вожді пуштунських племен, верхівка духовенства, багаті землевласники, купці та
нечисленний офіцерський корпус. Значна роль військовиків в Афганістані була
звичною для азіатської країни.
1950-ті роки
Король Захір-Шах наприкінці
50-х років дозволив великій групі офіцерів афганської армії навчатись у
радянських академіях. Саме офіцери, які повернулись із СРСР, були першими
марксистами, що прагнули захопити владу і здійснити соціальні перетворення.
Поряд із військовиками на політичну арену вийшла університетська молодь, яка
щиро прагнула вирвати країну з лабет відсталості та бідності.
1960-ті роки